Століття Сергія Параджанова
Цієї осені Anthology Film Archives презентує найповнішу в історії США ретроспективу, присвячену творчості Сергія Параджанова — з нагоди 100-річчя з дня народження видатного режисера. Параджанов — митець трьох «батьківщин»: він народився і виріс у (тодішній радянській) Грузії в родині етнічних вірмен, сформувався як режисер в Україні, а останні роки провів у Вірменії, де й створив, можливо, свій найвідоміший фільм — Саят-Нова.
Параджанов заслужено відомий своїми чотирма останніми повнометражними стрічками: Тіні забутих предків (1965), Колір граната (1969), Легенда про Сурамську фортецю (1985) та Ашик-Керіб (1988). Проте свою режисерську кар’єру він розпочав на десятиліття раніше: між 1954 і 1965 роками Параджанов зняв чотири повнометражні фільми та кілька короткометражок в Україні — роботи, які впродовж десятиліть майже не демонструвалися і не досліджувалися. Ситуація змінилася завдяки зусиллям Довженко-Центру та студії Fixafilm, які віднайшли та відцифрували ці роботи у форматі 4K — фільми з раннього, досі маловивченого періоду творчості Параджанова.
«Стрічки, що передують “Тіням забутих предків”, відкривають перед нами зовсім іншого, але не менш захопливого режисера. Ця програма не лише дозволяє простежити творчу еволюцію Параджанова, а й відображає різноманітну продукцію найбільшої кіностудії України в післясталінську епоху. Саме в цей період — протягом десяти років — художні обмеження поступово відходили, і формувалась неформальна школа кінематографістів, які зверталися до українського кіно 1920-х і водночас втілювали поетичне й навіть національне бачення, що вплинуло на кінематограф неросійських радянських республік та вийшло далеко за їхні межі», — Даніел Берд і Олена Гончарук.
Століття Сергія Параджанова стало можливим за підтримки RIBBON — платформи, що підтримує історичне та сучасне українське мистецтво й культуру. Проєкт реалізується у партнерстві між Національним центром Олександра Довженка (Довженко-Центром, Київ) та Anthology Film Archives (Нью-Йорк) — з метою сприяння міжархівному діалогу. Довженко-Центр є найбільшим українським кіноархівом, до якого входять понад 7 000 повнометражних і документальних фільмів, українська та світова анімація, а також тисячі архівних матеріалів з історії українського кінематографа.
Особлива подяка: Олені Гончарук (Національний центр Олександра Довженка), Хлої Годж, Анні ЛаБелларте, Сему Левітту, Браяну Беловараку (Janus Films), Даніелу Берду, Чечілії Ченчіареллі (Fondazione Cineteca di Bologna), Лукашеві Церанці (Fixafilm), Наїрі Геворгян (Cinema Foundation of Armenia), Сюзан Окстобі й Джону Шибаті (Pacific Film Archive), Ніно Унгіадзе (Georgian Film), Анрі Вартанову (Metrograph) та Мартіросу М. Вартанову (Parajanov-Vartanov Institute).
