ФОРМА: Павільйон 13
Павільйон 13, побудований у 1967 році як місце демонстрації досягнень вугільної промисловості, відкрив свої двері 19 червня під час оновлення, що здійснює архітектурний офіс ФОРМА. Проєкт реалізовано за ініціативи та підтримки неприбуткової платформи RIBBON International. Процес ремонту очолюють Ірина Мірошникова та Олексій Петров, партнери у ФОРМА та співзасновники «Павільйону Культури». У 2020 році разом із Сашею Андрусик, Ольгою Балашовою, Віктором Глущенком, Лізаветою Герман та Марією Ланько вони заснували інституцію «Павільйон Культури». Початок ремонтних робіт є важливим кроком у збереженні модерністської архітектури України. Під час відкриття простору представлено місцеорієнтований проєкт «Шубін» художника Сема Левітта, який живе та працює в Берліні.
Оновлення будівлі Павільйону 13 знаменує новий етап у його існуванні, реалізований під керівництвом архітектурного офісу ФОРМА, відповідального за національний павільйон України на Венеційській архітектурній бієнале у 2023 році. Простір адаптують під сталий майданчик для виставкових та культурних проєктів. У межах останніх робіт було проведено ретельне очищення павільйону, герметизацію та реставрацію фасадів, заміну вікон, переобладнання системи освітлення та інженерних мереж, а також оздоблювальні роботи та доброустрій двору. Будівля складається зі скляного фасаду площею 1 29,6 кв. м. з відкритими структурними колонами та системою скління зі сталевим каркасом. Павільйон має зовнішній цоколь, що розміщує в собі виставковий зал, циліндричне ядро в центрі будівлі та підземний хід, що веде до відтвореної моделі вугільної шахти.
Павільйон 13, відкритий для відвідувачів у 1967 році, слугував виставковим залом, розташованим на території Національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ) у Києві. Під керівництвом головного архітектора С.С. Павловського з Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проєктування житлових та громадських споруд (КиївЗНДІЕП) оригінальна будівля була призначена для демонстрації досягнень вугільної промисловості. У результаті політики десталінізації, проведеної Микитою Хрущовим, сталінська архітектура була засуджена за надмірну декоративність та еклектизм, звинувачена у «формалізмі та буржуазності». За цим слідував період раціоналізованого цивільного будівництва в інтернаціональному стилі, до якого належить і Павільйон 13. На початку 2000-х років Павільйон 13, як і багато інших об’єктів комплексу ВДНГ, вже не використовувався за своїм первісним призначенням, що відобразило зміни ролі та утримання інфраструктури радянської доби після здобуття Україною незалежності. Проте значення будівлі як прикладу радянської архітектурної спадщин залишилося. У 2020 році Павільйон 13 став місцем заснування Павільйону Культури, що наразі діє в його стінах, створюючи простір для мистецьких експериментів, дослідницьких проєктів та публічних заходів. «Це оновлення дозволило нам нарешті сфокусуватися на самій будівлі, з якої у 2020 році почалася історія Павільйону Культури. Ще тоді ми почали з найпростішого—очищення стін від білої фарби, що приховувала автентичну плитку. Працюючи з модерністською спадщиною, ми знімаємо шари попередніх втручань, оптимізацій, перепланувань — повертаючись до чистої, автентичної структури, її первинної логіки, просторових планів і функцій.
Це про пошук актуальних способів роботи з такою архітектурою. У всьому світі постає питання: що робити з будівлями минулого, як адаптувати їх до сучасних потреб? Своєю роботою ми хочемо показати, що з подібними будівлями можна й потрібно працювати. Робота з наявною спорудою — це складний, але дуже цінний процес. У ході ремонту постійно відкриваються нові архітектурні деталі, які впливають на рішення та хід роботи загалом. Перший етап довгого процесу оновлення Павільйону 13 став не лише можливістю розширити функціональність простору, а й переходом до сталості—він дозволяє нам уявити перспективи майбутніх виставок, подій та фестивалів у місці, оригінально створеному для них», — говорить Ірина Мірошникова, партнер у ФОРМА та директорка Павільйону Культури.
