DAKH (ДАХ): Vernacular Hardcore на 19-й Міжнародній архітектурній виставці — La Biennale di Venezia

Павільйон України представив виставку DAKH (ДАХ): Vernacular Hardcore на
19-й Міжнародній архітектурній виставці — La Biennale di Venezia
8 травня 2025 року на 19-й Міжнародній архітектурній виставці — La Biennale di
Venezia — відбулося урочисте відкриття українського павільйону, у межах якого було
представлено виставку DAKH (ДАХ): Vernacular Hardcore.
Під час церемонії відкриття зі спеціальним відеозверненням виступила Перша леді
України Олена Зеленська. Подякувавши партнерам і всім, хто підтримує Україну,
Олена Зеленська розповіла про втрати, яких завдала війна, про її вплив на
повсякденне життя, сфери освіти й культури. У цьому контексті Перша леді України
також наголосила на символізмі та актуальності теми цьогорічного українського
павільйону:
«Ми кажемо “дах над головою”, коли маємо на увазі дім, затишок, безпеку. Але саме
все це відбирає в нас кожен російський обстріл. Уже понад 300 тисяч домівок
українців зруйновані фізично. Ще мільйони домівок недоступні для своїх мешканців
через окупацію. Втрачають дах над головою також наші освіта й культура: російські
бомби знищили вже понад 4 тисячі освітніх закладів, серед яких три університети,
1419 пам’яток культурної спадщини та 2233 об’єкти культурної інфраструктури. І
саме тому проєкт DAKH (ДАХ): Vernacular Hardcore є таким символічним».
Альона Шкрум, перша заступниця Міністра розвитку громад, територій та
інфраструктури України, також звернулася до аудиторії: «Як Міністерство розвитку,
ми відповідаємо за оцінку всіх руйнувань, яких зазнали дахи в Україні під час цієї
війни. За три з половиною роки війни було пошкоджено або повністю зруйновано
понад 800 тисяч дахів. 800 тисяч — це майже неможливо уявити як цифру. Це понад
300 тисяч приватних будинків, 70 університетських гуртожитків і понад 400 тисяч
багатоквартирних будинків. Щоб ви зрозуміли масштаб — це якби було зруйновано
14 Венецій. Але ми відбудовуємо. І цей проєкт — також про це».
Вікторія Ляліна-Бойко, керівниця напряму публічної дипломатії та комунікацій
Міністерства закордонних справ України, зачитала лист від Міністра закордонних
справ Андрія Сибіги, зауваживши важливість таких заходів: «Ця виставка — більше,
ніж культурний проєкт. Це важливий внесок у дискусію про відновлення України.
Вона демонструє, що відбудова — це не лише технічне чи інфраструктурне питання.
Це також про збереження культурної ідентичності, традицій і спільнот».
Тетяна Філевська, комісарка Українського павільйону та креативна директорка
Українського інституту, представила команду та подякувала партнерам:

«Війна досі триває. Російські ракети та дрони б’ють по українських містах прямо
зараз. Українських цивільних вбивають щодня, майже незалежно від того, де вони
перебувають. На жаль, в Україні більше немає безпечних місць. Але попри всі ці
виклики й трагедії, українці чинять опір. Українці продовжують жити, творити,
відбудовувати. Бо лише ми самі несемо відповідальність за наше майбутнє. І ми
надзвичайно вдячні за всю підтримку й допомогу, яку отримуємо від партнерів у
всьому світі. Адже, безумовно, неможливо чинити опір наодинці».
Куратор(к)и національного павільйону України Богдана Косміна, Міхал
Муравськи та Катерина Русецька прокоментували тему цьогорічної виставки та
представили команду: «Слово “хардкор” у назві виставкового проєкту вжито в його
оригінальному значенні, що походить з лексики вернакулярного будівництва, та
означає різні уламки, брухт, фрагменти цегли, які разом складають основу,
фундамент. Виставка апелює до етики та політики відбудови, яка ґрунтується на
крихкому, але непохитному “хардкорі” українського (і глобального) спільного, де
маніфестуються та проявляються структури турботи, відновлення, солідарності та
спротиву».
Ілона Демченко, продюсерка Українського павільйону, розповіла більше про
процес підготовки виставки: «Усе, що ви бачите в цьому павільйоні, було створено в
Україні з українських матеріалів, руками українців — представників
найрізноманітніших професій — менш ніж за три тижні. Професійна аудиторія може
уявити, що це означає. На жаль, ми не змогли привезти всю команду — це було б
понад 50 людей, які доклали своїх зусиль до цього проєкту. Але для мене велика
честь представляти їх тут».
Дах — базовий елемент архітектури. Він слугує укриттям від негоди й надійно
оберігає ритуали повсякденного життя. Але в умовах повномасштабної війни, коли
боротьба ведеться також у небі, із застосуванням дронів, безпілотників та ракет, дах
стає першою вразливою мішенню для влучання ворожих снарядів.
DAKH: Vernacular Hardcore досліджує та зіставляє взаємодію між «вернакулярною
спадщиною» традиційного українського сільського житла з «негайним
вернакуляром», що виник у процесі самоорганізованої, стихійної відбудови,
здійсненої в умовах воєнного часу.
«Вернакуляр» означає повсякденну розмовну мову, притаманну певній громаді та
місцевості, лексику без словників і граматичної поліції. Але вернакуляр також
відсилає до форм будівництва, яке відбувається без контролю професіоналів. Це
архітектура без архітекторів.
ДАХ виявляє амбівалентну межу між воєнним часом і повоєнною відбудовою,
наголошуючи на тому, що процес відновлення завжди починається, попри те що

руйнування і небезпека продовжують тривати; але також і на тому, що довготривалі
стратегії відбудови можуть багато чому навчитися від укорінених знань та досвіду
негайного вернакуляру.
Утім, відновлення та забезпечення тимчасовим притулком є недостатніми. Відбудова
не має сенсу без безпеки, а безпеку неможливо здобути без боротьби. Понад десять
років українське небо зазнає безперервних атак російської військової машини.
Належні та стійкі системи протиповітряної оборони залишаються далекою і,
здавалося б, недосяжною метою. У відповідь на це над солом’яними, шиферними,
дерев’яними, металевими та бетонними дахами — сільськими та міськими,
вернакулярними та індустріальними — українці власноруч збирають величезне,
летюче укриття: «дзижчачої» стріхи з дронів.
Виставка складається із шести елементів:
● Ключовий елемент — ДАХ, динамічний прообраз вернакулярного
українського даху, розроблений архітекторкою та художницею Богданою
Косміною.
● Вибрані матеріали з архіву «Атласу традиційного українського житла з
кінця XIX до середини XX століття», 50-річного монументального
дослідження, над яким працювали три покоління жінок-архітекторок: Тамара,
Оксана та Богдана Косміна. Архів став основою для створення ДАХу, образи з
дослідження безпосередньо вплинули на його форму, структуру,
матеріальність і дух.
● ШІ-аватар архітекторки та етнографки Тамари Косміної (1936–2016), яка
десятиліттями досліджувала народну архітектуру в експедиціях Україною.
Інсталяція переосмислює незалежні технології, поєднуючи персоналізований
штучний інтелект з культурною спадщиною. Цифровий образ Тамари
створювався протягом року роботи за допомогою інструменту Iris (автономний
інструмент для персоналізованого штучного інтелекту, що дозволяє
безпосередньо володіти та контролювати даними).
● Документація ландшафтів екстреної вернакулярної архітектури та процесів
відновлення покрівель житла у Чернігівській, Київській, Харківській, Сумській
і Запорізькій областях, здійснені колективами «Лівий берег» (Ігор Окунєв,
Владислав Шарапа, Ксенія Кальмус) та KHARPP (Ада Уордсуорс).
● «Місця: Миколаївська область» — фотографічний проєкт художниці та
письменниці Євгенії Бєлорусець, що досліджує зневоднені війною ландшафти.
Проєкт присвячено працівникам Миколаївського водоканалу, які з 2022 року
відчайдушно борються за відновлення водопостачання в системах,
пошкоджених російськими обстрілами — критично важливих для одного з
найбільших міст України. Подібно до того, як дахи забезпечують укриття

згори, життєздатність комунальних систем підтримує фундамент життя під
ними.
● «Купол дронів» — імерсивна звукова інсталяція, курована Клеменсом Пулом
і натхненна проєктом «Клин», низовою ініціативою, що займається
створенням дронів, яку очолює Ксенія Кальмус.
Виставковий проєкт DAKH (ДАХ): Vernacular Hardcore супроводжуватиметься
номадичною публічною програмою Planetary Hardcore, що стартує 10 травня в
Scuola Grande di San Marco у Венеції, а згодом рушить іншими містами України (Київ,
Дніпро) та світу. Публічна програма має на меті налагодження зв’язків між Україною
та іншими місцями у світі, де подібні зусилля з самоорганізованого відновлення та
відбудови об’єднуються в умовах воєнного часу.
Дізнатися більше про публічну програму можна на вебсайті:
ukrainianpavilion.org/public-programme.

Архітекторки та етнографки: Оксана Косміна, Тамара Косміна

Продюсерка: Ілона Демченко

Учасни(ц)ки: Євгенія Бєлорусець, художниця/консультантка; Ада Уордсуорс, художниця/консультантка; Ксенія Кальмус, художниця/консультантка; Ігор Окунєв, художник/консультант; Владислав Шарапа, художник/консультант; Дмитро Вортман, картограф; DRONES FOR DRONES — серія музичних компіляцій дрон-музики, куратор проєкту Клеменс Пул для лейбла Kyivpastrans Records, що виходить у співпраці з волонтерською організацією Fallout Noise